Сподобалось. Початок дещо нудний, але десь з 10 розділу стало дуже цікаво.
Зрозумів, наскільки змінилися мої очікування від фантастики за останні років п'ять—десять. Мене вже дивує патріархат в фантастиці. 2585 рік на дворі, а хлопець мусить робити перший крок у стосунках. Не вірю! Це вже сприймається як друкарські машинки на космічному кораблі (такі були у Артура Кларка).
Переклад якісний, але літеру Ґ треба читати як Г. Бо нею тут відверто зловживають, вставляючи не тільки в давно засвоєні українською слова (ґрупа колеґ), але й навіть в слова, де її взагалі бути не може (Ґімалаї). На перших трьох сторінках це мене дивувало, потім я став читати Ґ як Г, що всім і раджу.
Не спадабалася. Не знайшоў для сябе нічога карыснага.
Добрая ўвогуле кніжка, але быў крыху расчараваны. Я чакаў нейкага фінальнага канца — а яго не было. Выяўляецца, гэта ўвогуле не трылогія, я бясконцы серыял, у якім ужо нават выйшла чацвёртая кніжка, «Wieloświat» (праўда, яе няма ў кнігарні Litres, таму я пра яе не ведаў). Гэта крыху расчаравала.
У сюжэце занадта вялікую ролю адыграла dea ex machina, багіня, якая раптам з'явілася і ўсё вырашыла. Гэта мне таксама не вельмі спадабалася.
Кніга мне здалася крыху горшай за папярэднія кнігі серыі, але ў цэлым неблагой.
Ну... більш-менш. Початок здався трошки нудним, але потім стає досить цікаво.
Не сподобалася псевдослов'янська міфологія, її забагато. Авторка, здається, хотіла познайомити людей з різними істотами — от тільки проблема в тому, що більшість з них — пізні неоязичницькі вигадки, адже від справжньої міфології залишилося дуже небагато. І ось саме цим пізнім вигадкам присвячено забагато часу.
Хутчэй не спадабалася, ніж спадабалася. Асобныя апавяданні і казкі нядрэнныя, але ў цэлым нудна. Асабліва тыя, што пра рэлігію.
Вельмі спадабалася! ♥
Нядрэнная кніжка. Даведаўся не так шмат новага (у першую чаргу пра практыку: канкрэтныя факты пра тое, як амерыканскія суды і паліцыя выкарыстоўваюць алгарытмы), але для тых, хто не ведае, як працуюць алгарытмы, тэарэтычная частка можа быць таксама цікавай.
Нормальна книжка, щоб скоротати час. Сюжет непоганий (за подіями цікаво слідкувати, автор уміло розставляє нові проблеми). Персонажі шаблонні (бідні непорозумілі відьмаки, які всім потрібні, але яких ніхто не розуміє). Світ нецікавий (партіархат, де чоловіки-відьмаки приборкують жінок-відьом та сили природи — богартів). Все разом... ну, читати можна. Але, якщо чесно, «Ты же ведьма!», яку я читав раніше цього року, мені сподобалася більше: там принаймні гумор є.
Вельмі спадабалася! Сапраўды, гэта фантастыка 1879 года. І дагэтуль цікавая. Мне спадабалася, як некаторыя маменты вельмі падобныя на казку — пры гэтам казку цалкам лагічную.
Я не зразумеў, пра што гэта кніга. Гэта ці то пародыя на жанр бульварных дэтэктываў (але чамусьці нясмешная), ці то не пародыя (але чамусьці асноўных фіч дэтэктыва — здагадак пра тое, што будзе далей — тут няма, а падзеі адбываюцца выпадковым чынам і не звязаныя з дзеяннямі галоўнага героя). Гэта нейкая дэканструкцыя жанра бульварных дэтэктываў, напісаных для мужчын. Але, расклаўшы жанр на кусочкі, аўтар складае іх у нейкую незразумелую канструкцыю, у якой я не разглядзеў сэнсу. Можа яго і няма? Так ці інак, гэта кніга занадта «пост-пост» і занадта «мета-мета» для мяне. Не спадабалася.